Для ремонту в санвузлі або кухні часто застосовують плиткове покриття. Воно виграшно відрізняється за експлуатаційними характеристиками від інших матеріалів. Головною особливістю є можливість ретельного прибирання. Також до переваг можна віднести наступні:
- водостійкість;
- довговічність;
- гігієнічність;
- стійкість до ультрафіолету.
Крім цього, керамічна плитка не є горючим матеріалом і здатна прослужити протягом тривалого часу. Тому її застосування доцільно у ванній, де рівень вологості значно вище, ніж в інших приміщеннях.
До позитивних властивостей відноситься і екологічність даного покриття – плитку виготовляють зі спеціальних сортів глини з різними добавками. На попередньому етапі її формують і потім обпалюють. Важливим критерієм підбору оздоблювального матеріалу є асортимент пропонованої колірної гами та дизайну. Вибір плитки у сучасних виробників величезний, що дозволяє підібрати її не тільки за зовнішнім виглядом, але і за експлуатаційними якостями. Діапазон цін на цей вид покриття широкий: є доступні і практичні варіанти, а є елітні колекції.
Найчастіше плитку укладають на оштукатурену стіну, попередньо вирівнявши її. Але зустрічаються ситуації, коли стандартний метод недоступний і є поверхня, покрита гіпсокартоном. У цьому разі необхідно дотримуватися деяких правил і знати тонкощі проведення подібних робіт. Тому укладання керамічної плитки на гіпсокартон володіє кількома нюансами, при врахуванні яких можна отримати надійне і довговічне керамічне покриття.
Вибираємо гіпсокартон: що необхідно враховувати
Цей вид будматеріалу часто застосовують при різних будівельних роботах. З його допомогою можна швидко вирівняти стіни і стелю, створити багатоярусну конструкцію, нішу або арочний отвір. Тому гіпсокартон користується заслуженою популярністю у дизайнерів, які застосовують нестандартні ідеї в оформленні інтер'єру будинку або квартири.
Одним з головних критеріїв вибору є товщина листа, яка залежить від його призначення. За цим показником розрізняють три групи: стіновий (12,5 мм), стельовий (9,5 мм) і арочний (6,5 мм). Назва кожного характеризує його застосування, але в деяких випадках фахівці проводять заміну видів в цілях економії. Якщо буде проводитися укладання плитки, то для створення основної конструкції рекомендується використовувати гіпсокартон стіновий. Також не забувайте про призначення приміщення – в умовах підвищеної вологості встановлюють вологостійкий матеріал. Цей же критерій беруть під увагу, вибираючи клей для плитки на водній основі. Детальніше читайте у статті Що таке гіпсокартон? Властивості, переваги і застосування ГКЛ.
Етап підготовки гіпсокартонних конструкцій
Перед тим як приступити до безпосереднього укладання плитки, встановлені листи потрібно ретельно обробити спеціальними сумішами – ґрунтувальними і шпаклювальними. Це підвищить міцність, запобігає негативний вплив вологи і поліпшить адгезійні властивості поверхні.
Після того, як місця з'єднання листів гіпсокартону оброблені серпянкой і шпаклівкою, приступають до грунтовки. Цей етап необхідний для зменшення витрати фарби або клею, а також для збільшення показника водостійкості. Шпаклівка всій поверхні також бажана – без цього виду робіт важко надійно зафіксувати керамічну плитку на конструкції.
Задаючись питанням, ніж грунтувати гіпсокартон під плитку, слід розглянути можливі варіанти. Грунтувальні склади представлені в широкому асортименті, але не всі можуть застосовуватися для обробки даного будматеріалу. Найбільш рекомендовані – акрилові грунтовки. Також можливе використання фенольної суміші, але зверніть увагу на важливий нюанс – вона допускається тільки при первинній обробці, але без нанесеної шпаклівки. Також уточніть, чи можна вибраний грунт застосовувати в домашніх умовах. І стежте, щоб у складі був відсутній який-небудь розчинник. Для листів гіпсокартону він неприпустимий. Керуйтеся наступними характеристиками при підборі:
- проникаюча здатність;
- антисептичні властивості;
- відсутність токсичних речовин;
- стійкість до вологи.
Враховуючи перераховані критерії, і орієнтуючись в різновидах, ви швидко підберете найбільш підходящий склад грунтовки. Важливим чинником є і придбання інструменту для проведення робіт. Вам знадобиться валик, кисті і широка ємність. Попередньо слід очистити поверхню від пилу і сміття. Ґрунт наносять, ретельно обробляючи важкодоступні місця. Після висихання, рекомендується провести повторне грунтування для закріплення отриманого результату. Не можна проводити роботи при температурі нижче +5ºC або використовувати закрижанілі матеріали.
Шпаклівку стін починають із закладення швів і вирівнювання кутів. Після цього обробляють всю поверхню. Є кілька основних видів шпаклювальних сумішей, які розрізняють за такими ознаками:
- призначенням (вирівнююча, фінішна, універсальна);
- складовим компонентам (гіпсова, полімерна, цементна);
- готовності до роботи (суха суміш або спеціальна паста).
Під кожним з перерахованих пунктів мається на увазі величезну кількість продукції від різних виробників. Варто знати, що для гіпсокартону вибирають гіпсову шпаклівку. Вона знаходиться в доступній ціновій категорії і володіє відмінними експлуатаційними характеристиками. Але якщо ваші фінансові можливості дозволяють, краще придбати полімерні шпаклівки, володіють поліпшеними характеристиками.
Також не забувайте про спосіб застосування – сухі гіпсові суміші вимагають підготовки робочого розчину, а значить і наявності ємності для замішування, води і будівельної дриля зі спеціальною насадкою. Готові шпаклівки не потребують попередньої підготовки. Пам'ятайте, що розчин швидко застигає, не замішуйте його у великій кількості.
Визначившись з вибором, зверніть увагу на необхідні дії. Перший шар шпаклівки є вирівнюючим, другий – фінішним. Також після повного висихання поверхню піддають шліфуванню. Для нанесення потрібен широкий шпатель (30-50 см) з рівним краєм і маленькі лопатки для набрання суміші. Шліфують або спеціальним бруском, або електричним інструментом.
Який склад застосовують для фіксації плитки на гіпсокартон
Після етапу підготовки, можна приступати до укладання плитки. Але перед цим необхідно підібрати найбільш відповідний обраним матеріалів клей. Існує чимало факторів, що впливають на вибір, але серед основних слід виділити такі:
- компоненти, що входять до склад;
- час схоплювання;
- витрата;
- необхідність замішування.
Сучасні клейові суміші розраховані на можливі навантаження, швидко сохнуть, надійно фіксують. Виробники вказують на упаковках необхідну інформацію про продукції, включаючи спосіб застосування та витрати. Цей показник приблизний і істотно залежить від досвіду фахівця, пористості плитки і нерівностей після шпаклівки. Основними групами клеїв вважаються наступні:
- цементні;
- дисперсійні;
- епоксидні.
Перший пункт – це сухі суміші, що вимагають приготування розчину. Складаються з цементу з різними добавками, що сприяють збільшенню пластичності і вологостійкості. Популярна у споживачів різновид за доступною ціною. Найчастіше упакована в паперові мішки.
Дисперсійні клеї – це готова до нанесення паста на основі синтетичних смол і органічних добавок. Дуже пластична, з високими фіксуючими характеристиками. Швидко твердне, вимагає швидкого розподілу по поверхні, не рекомендується для початківців плиточників.
Епоксидний клей являє собою два компоненти, при змішуванні яких отримують надійний і міцний склеювальний склад. Він не чутливий до перепадів температур, еластичний, не сприйнятливий до підвищеної вологості. Виготовлений з епоксидної або поліуретанової смоли. В окремій ємності поставляється затверджувач. Крім цього, в клеї можуть міститися різні додаткові речовини, що сприяють поліпшенню експлуатаційних якостей. Один з кращих серед асортименту клею для плитки, але і найдорожчий. Не рекомендується для новачків, вимагає певного досвіду.
Також для укладання покриття використовують і так звані рідкі цвяхи – спеціальний клей на основі води і акрилу. Але він чутливий до вологи і не рекомендується до застосування в санвузлах.
Якщо ви збираєтеся провести укладання плитки самостійно, слід знати деякі професійні нюанси. Вони стосуються безпосередньо роботи з клеєм і передбачають часові проміжки, що обмежують періоди роботи. Їх розрізняють три види:
- придатність розчину – вважається від початку замішування до моменту затвердіння;
- час роботи – від нанесення клею на стіну і до його схоплювання;
- період коригування – протягом цього проміжку часу можливо змінити положення плитки без зменшення фіксуючих властивостей.
Ці дані виробники зазвичай вказують в інструкції, тим самим значно спрощуючи процес роботи з клейовим розчином. Варто згадати, що вимагають попередньої підготовки тільки цементні суміші. Дисперсійні поставляються в готовому вигляді, а епоксидні потребують змішуванні з затверджувачем.
Необхідні інструменти та матеріали
Крім описаних вище грунтовки, шпаклівки і клею, вам також знадобляться й інші види різних допоміжних засобів. В залежності від обраних матеріалів може знадобитися чиста вода і ємність для замішування розчину. Також необхідний будівельний міксер або дриль з насадкою. У список необхідних інструментів входять наступні:
- шпателі різних розмірів (з металу і гуми);
- будівельний рівень;
- кутова шліфувальна машинка або плиткоріз;
- спеціальні хрестики для формування швів;
- олівець, лінійка, рулетка.
Шпателю слід окремо приділити увагу – правильно підібраний, він здатний значно заощадити клей для плитки. За відгуками користувачів, зубчики V-подібної форми переважніше інших: з їх допомогою видаляються бульбашки повітря, і зменшується витрата. Довжина зубців коливається в діапазоні від 0,6 мм до 15мм. Підбирати потрібно у відповідності з розміром плитки, типом поверхні, професіоналізму майстра. Але краще придбати шпателі декількох розмірів, для зручності в роботі. А затірку швів здійснювати гумовими, а не металевими. Деякі фахівці рекомендують невелику хитрість – видалити зубці по краях шпателя. Така дія економить клей і полегшує видалення його залишків з поверхні плитки.
Але якщо ви відчуваєте найменші сумніви у власних силах, і вам здається, що не впораєтеся – зверніться за допомогою до професіонала. Це вбереже вас від нервових потрясінь і запобіжить появу зіпсованих матеріалів або зламаного інструменту.
Опис дій при укладанні
Попередньо підготувавши стіну за допомогою грунту і шпаклівки, можна приступати безпосередньо до процесу укладання плиткового покриття. Він мало чим відрізняється від звичного, тому і порядок дій практично такий же.
1. Розмічають стіну за допомогою олівця і будівельного рівня, формуючи бажаний візерунок. Ідеальним варіантом буде наявність лазерного пристрою, здатного розмітити стіну в трьох площинах і виставити рівні лінії. Не забувайте про розмір міжплиточних шви і місце підрізування плиток.
2. Замішайте робочий розчин або розкрийте ємність з готовим. Наносити клей на поверхню стіни і безпосередньо на плитку. Використовуйте рівна і зубчастий шпатель. Постійно контролюйте лінію укладання. Між плитками вставляйте хрестики для формування рівномірного шва. Відразу витирайте клей з поверхні, не даючи затвердіти.
3. Після укладання чотирьох-п'яти рядів, робіть перерву на протязі 1-1,5 години. Це сприяє схоплювання клею і запобігає зміщення візерунка. Не поспішайте укласти велику кількість кахлю – робота може отримати негативний результат.
4. Почекавши час повного висихання, можна приступати до затірки швів спеціальними герметиками. Видаліть хрестики, гумовим шпателем акуратно заповніть простір між плитками. Надлишки пасти відразу змийте, не допускаючи висихання.
Висновки
Орієнтуючись в перерахованої вище інформації, вміючи правильно вибрати матеріали і придбати інструмент, ви відповісте на питання, чи можна класти плитку на звичайний гіпсокартон. Цілком, але за умови дотримання всіх нюансів попередньої обробки. Від них залежить надійність фіксації і міцність отриманої конструкції.
Також приділіть підвищену увагу якості матеріалів і гарантій виробника. Від цього фактора залежить позитивний результат укладання плитки. Незважаючи на дотримання порядку дій, неякісний клей або шпаклівка забезпечать в результаті нетривалу фіксацію покриття.
